Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив і любив Україну,

Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

   З невимовною тугою та щемом у серці повідомляємо сумну для нашого закладу звістку… Перестало битися серце справжнього патріота, нашого випускника – Колісника Владислава Андрійовича, який став до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мав, – своє життя. Віддав за усіх нас, щоб ми жили краще.

   Світлий спомин про Владислава назавжди залишиться з нами. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі… Розділяємо з рідними біль втрати…

   Пам’ять про тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки, житиме вічно. Їхні жертви не були марними. Своїм життям і геройською смертю вони засвідчили безмежну любов до Батьківщини. Заради її щасливого майбутнього вони пожертвували найціннішим, що є в людини – власним життям.

   Ми бережемо спогади про кожного з Героїв, і низько схиляємося перед величчю їх подвигу.

   Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях…