^На початок
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив і любив Україну,
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
З невимовною тугою та щемом у серці повідомляємо сумну для нашого закладу звістку… Перестало битися серце справжнього патріота, нашого випускника – Колісника Владислава Андрійовича, який став до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мав, – своє життя. Віддав за усіх нас, щоб ми жили краще.
Світлий спомин про Владислава назавжди залишиться з нами. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі… Розділяємо з рідними біль втрати…
Пам’ять про тих, хто вже ніколи не переступить поріг рідної домівки, житиме вічно. Їхні жертви не були марними. Своїм життям і геройською смертю вони засвідчили безмежну любов до Батьківщини. Заради її щасливого майбутнього вони пожертвували найціннішим, що є в людини – власним життям.
Ми бережемо спогади про кожного з Героїв, і низько схиляємося перед величчю їх подвигу.
Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях…
Завдання ліцею навчити жити!
Виховання вирішує долю людини!
Ми творимо Людину!
Освіта скарб, ми ключ до нього!
Навчаємо розумом, виховуємо серцем!