Спинися друже, хай і ненадовго,
Та все-таки ти предкам поклонись,
Ти не дивись на ті події вовком,
До того, що було, ти серцем доторкнись.

Вони також, як ми, хотіли жити,
Радіти світлу завтрішнього дня,
Нема тепер за ким уже тужити,
Зосталося в золі лише ім’я!

Стоять серед степів одні могили,
Тут зорі будуть вічно їм сіять,
Оце і значить – за Вітчизну жити,
Оце і значить – їй життя віддать!