Я не люблю кривлятися душею,
З'являтись там, де зовсім і не ждуть,
Змагатися за щось і нести ахінею,
Чекати, доки щось мені дадуть…

Наосліп довіряти всім чуткам, інтригам,
І почувати перед кимось страх,
І повсякчас шукать в усім якусь причину,
Та так, щоб зносило при цьому дах.

Я не люблю кохати без взаєму,
Чи вірити у щось, цьому на кшталт.
Ще не люблю підкорювать вершину,
Не впевнившись, що це робити варт.

Я не люблю, і в цьому не моя провина,
Що є в життя неуловима суть:
Я маю бути тим, ким є, а я – людина,
І лиш мені дано цю істину збагнуть.